Вітаємо на офіційному сайті Петропавлівської сільської ради.

Село Петропавлівка — адміністративно - територіальна одиниця Городищенського району, розташована на віддалі 10 кілометрів на південний захід від м. Городища. Через центр села проходить автомобільний шлях з м. Городища на Моринці, Звенигородку. В селі на 01.01.2013 року проживає 1055 жителів , налічується  412 дворів, в яких проживають люди.

Петропавлівка, як і ряд інших українських сіл, має багату історію, свої протягом віків складені традиції. Село, точніше невеличке поселення, існувало ще до XVII ст. Тобто, під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницько­го 1648 — 1654 p.p. поселення вже існувало. Цей невеличкий населений пункт на той час був оточений з північного сходу і півночі дубовим лісом. Поселення називалось Трисагами, по одній із версій тому, що в напрямку сучасних Вербівки, В'язівка, Валяви були видовжені за­ливні луки, біля яких і селились люди, маючи випаси для худоби і можливість займатися землеробством. Поселення видовжене було у трьох напрямках, звідси, ймовірно, і назва - Трисаги.

Але праісторією поселень на території сучасної Петропавлівки за свідченням археологів, краєзнавців-істориків є поселення близько 7 тисяч років тому. Підтвердженням цього є археологічні знахідки в районі урочищ Капкас, Корніїшине, на городах біля сільського ФАПу, які говорять про те, що на цій території були поселення Трипільської культури. Отже, як бачимо, коріння сучасної Петропавлівки сягає 7 тисячоліть. Але, на жаль, детальних історичних фактів про життя на території нашого села у згаданий час ми не маємо.

У 1845 році поселення вже називалось Свинаркою. Про це свідчить документ, виданий Черкаським повітовим судом у 1845 році Пикалу Семену Пилиповичу та інший, виданий головною управою маєтків південної Росії князя М. С. Воронцова за № 28 від 21.0.1 1852 року. Точної дати, коли саме поселення із Трисаг перейменували на Свинарку, на жаль, немає, але це було десь на початку XIX ст.

Чому ж село змінило назву?  Версій декілька. Одна з них твердить, що поселення було оточене дубовим лісом, водились у цих лісах багато диких свиней. Тому сюди ча­сто виїжджали на полювання знатні пани. А землі належали князю Воронцову. З часом  ці мисливські угіддя почали називати Свинаркою. Пізніше дана назва офіційно закріпилася за поселенням.

Спочатку Свинарку називали хутором, так як у поселенні не було церкви. У 1846 році хутірська громада купила в селі Буртах невеличку дерев”ну церкву і на день святої Параскеви спорудили  її у своєму  селі . У 1854 році церкву перебудували і освятили 12 липня цього ж року в честь святих Первоапостольних  Петра і Павла.

І в 1916 році загальним сходом села при погодженні з волосною управою було вирішено йменувати дане село Петропавлівкою на честь апостолів Петра й Павла.

У той час село належало до Хлистунівської волості. Крім Хлистунівки і Петропавлівки сюди також входила і Валява. Волосна управа була розташована в Петропавлівці.  Більшість сільських земель належало княгині Катерині Балашовій.

Подальші історичні події в Петропавлівці розгорталися аналогічно іншим населеним пунктам.

Участь в імперіалістичній війні 1914—1917 pp., де загинуло 12 наших односельців. Революційні події 1917 року також не обійшли Петропавлівку. А Ковтун Мусій Олексійович— наш односелець був безпосереднім учасником штурму Зимового Палацу. Потім селом прокотилась громадянська війна, на якій загинуло 8 осіб наших односельчан. Першими представниками радянської влади на селі були Недоступ Степан Петрович, Цілуйко Афанасій, Ружин Микола Кирилович, Зозуля Карпо Степанович, Засунько Тодось Юхимович, Безпалий Яків Володимирович. Першим головою сільської Ради був Недоступ Степан Петрович. Першим прообразом сучасного колгоспу було створене у 1921 році Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) «Культура» організував його Зозуля Омелько Платонович.

В 1922 році було створено ще сім таких товариств. В 1930 році в селі створено один колгосп. А в 1932 році його розділено на два: ім. Клари Цеткін, головою якого обрано Барабаша Олександра Сергійовича — це сучасний перший участок (ФГ Бур’яна В.М.) та  ім. Молотова, головою було обрано Безпалого Якова Володимировича — це другий участок колишнього КСГП «Петропавлівське» (теперішнє  ФГ  Жугана І.М.).

В 1930 році в селі появився перший трактор. Перші трактористи: Цілуйко Саків Трохимович, Туша Павло, Засунько Марія Олександрівна.

В цьому ж 1930 році в селі відкрита семирічна школа. Директором якої був Бараненко Петро Іванович. До цього часу в селі була чотирикласна школа, першим завідуючим, якої після Жовтневої революції був Біляківський.

В 1933 році наше село, як і ряд інших сіл України пережило страшну трагедію — голодомор, внаслідок якого загинуло, за свідченням тодішнього старшого виконавця сільської Ради Степанця Демида Яковича, близько 1300 жителів села.

Ще однією трагедією, яка забрала сотні жителів наших односельців була Велика Вітчизняна війна 1941 1945 pp. 546 наших односельчан були призвані в діючу армію, 226 загинули на фронтах війни, 111 юнаків і дівчат було вивезено до Німеччини, 29 із них не повернулись з фашистського рабства. Петропавлівчани мужньо боронили і визволяли рідну землю від ненависного ворога. Про це свідчать численні бойові нагороди, якими нагороджено наших односельців. А Чуєнко Петро Дмитрович за мужність і героїзм удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Під час визволення села 9—11 лютого 1944 року від німецьких окупантів загинуло 99 воїнів Радянської Армії.

Важкими були післявоєнні роки для наших односельців. Але вони відбудували з після воєнних руїн рідне село. І мирне життя входило в нормальне русло.

В 1950 році в серпні місяці існуючі на території села колгоспи ім. Клари Цеткін і ім. Молотова об'єднано в один, який став носити назву ім. Куйбишева і головою його було обрано Погорілого Дмитра Васильовича. Петропавлівка росла, розбудовувалась завдяки працелюбству і високим трудовим досягненням жителів села. Особливий прогрес в зміцненні соціальної сфери села розпочався в 60 — 70 роках. В цей час було збудовано будинок культури, нові приміщення магазинів, сучасну середню школу.

За трудові досягнення в галузі будівництва нашому земляку Заболотньому Василю Макаровичу в 1974 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому Ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». За постійні високі надої молока Бондар Ніна Варфоломіївна нагороджена Орденом Леніна. Також за високі трудові досягнення нагороджені: Орденом Трудового Червоного Прапора: Пикало Агафія Іванівна, Пикало Галина Олексіївна, Бондар Ніна Варфоломіївна, Бур'ян Лідія Пилипівна, Курінна Параска Пилипівна, Остапенко Лідія Кирилівна, Жуган Григорій Максимович, Короп Микола Іванович, Граділь Віра Сергіївна, Безпала Віра Петрівна; Орденом Знак Пошани:

Безпала Віра Петрівна, Ільченко Павло Артемович, Сташенко Ганна Андріївна, Курінний Василь Григорович, Федорова Параска Петрівна, Чуєнко Василь Онисимович, Курінний Олександр Іванович, Табунець Микола Григорович;

Орденом Трудової Слави III ст.: Лященко Любов Василівна, Турло Катерина Петрівна, Заболотній Іван Ількович. Значна частина наших односельчан за трудові заслуги нагороджувались медалями і Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України.

Отже, як бачимо, село наше багате не тільки історичними, а й трудовими традиціями. Сьогодні Петропавлівка також дещо змінилась. Маємо непогану центральну частину села. Зміцнено виробничу сферу,   працюють фермерські господарства Жугана Івана Миколайовича, Бур’яна Віталія Миколайовича, Турла Анатолія Васильовича, ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз –РП» та   підприємці:  Проненко Т.М., Петренко А.С., Здоренко О.М., подружжя Федюків та інші . Але , саме головне, що Петропавлівка має хороших працелюбних людей, які свято бережуть і примножують бойові і трудові традиції своїх земляків.